Oddali hołd bohaterom

Niemniej aktualny prezydent Ukrainy Wiktor Janukowycz odstąpił w tym roku od tradycji organizowania w Kijowie z tej okazji defilady wojskowej i święto w stolicy wypadło bardzo mizernie, o czym niechętnie opowiadali mieszkańcy i goście stolicy. Motywacja takiego stanu rzeczy miały wysokie koszty zorganizowania defilady.

W Polsce z ciekawą inicjatywą uszanowania pamięci walczących o wolność swojej ojczyzny w czasie I Wojny Światowej, a później internowanych w obozach wojskowych, wyszedł ks. Robert Rosa, proboszcz greckokatolickiej parafii w Szczecinie i kapelan WP. Wprawdzie tego dnia cmentarze wojskowe odwiedziło razem trzy osoby, niemniej może to być już początek pięknej i potrzebnej tradycji. Rankiem 24 sierpnia na cmentarz wojskowy w Tucholi przybyli prócz ks. R. Rosy jeszcze ks. Lesław Łesyk (także kapelan) z Wrocławia i redaktor Bohdan Tchórz z Górowa Iławeckiego. Księża odprawili na grobach mszę żałobną i zapalili żółto-niebieskie znicze.

Na zakończenie odśpiewali pieśń Bohdana Łepkiego «Чуєш, брате мій...» („Słyszysz, bracie mój…”), która często towarzyszy podobnym uroczystościom. Z Tucholi droga poprowadziła do Aleksandrowa Kujawskiego, gdzie po zakończeniu I Wojny Światowej znajdował się obóz internowanych żołnierzy ukraińskich. Tutaj księża także odprawili nabożeństwo i wspomnieli zmarłych. Ks. Rosa opowiadając o bohaterstwie żołnierzy ukraińskiej armii wspomniał, że podjęta inicjatywa powinna w przyszłości zostać rozwinięta, ponieważ jest to nas moralny obowiązek.

Na kamiennych tablicach w Tucholi widnieje informacja o tym, że w latach 1914-1921zostało tutaj pochowanych ok. 5130 żołnierzy różnych narodowości. W Aleksandrowie, między innymi, czytamy: „W obozie przebywało pięć tysięcy żołnierzy 4 i 6 dywizji strzeleckich – sojuszników Polski w walce z bolszewikami”.

Bohdan Tchórz

Віддали честь героям

24 серпня Україна відзначала двадцятиріччя незалежності. Ювілей відзначали і на батьківщині, і в діаспорі. Проте президент Янукович відмовився від традиції організування у Києві військового параду і святкування у столиці пройшли дуже мізерно, про що з неохотою говорять очевидці. Мотивацією такого стану мали бути надто великі кошти параду.

З цікавою іціативою віддати честь жовнірами, що боролися за волю своєї батьківщини в роки І світової війни, а пізніше були інтерновні у польських таборах для полонених, вийшов о. Роберт Роса, парох у Щеціні й капелан Польського війська для греко-катоиків. Щоправда у заході взяло участь всього три особи, але це може бути вже початок гарної традиції. Ранком 24 серпня на військовому кладовищі в Тухолі зустрілися крім о. Р. Роси ще о. Леслав Лесик (також капелан) з Вроцлава та редактор Богдан Тхір з Гурова Ілавецького. На могилах померших солдатів священики відправили Панахиду й запалили поминальні свічі. На закінчення присутні заспівали «Чуєш брате мій...», пісню Богдана Лепкого, сьогодні якби вже трохи забуту. З Тухолі шлях повів до Александрова Куявсього, де після І світовї війни знаходився великий табір українських інтернованих. Тут також отці відправили Панахиду і згадали пам’ять героїв минулого. Отець Р. Роса відзначив зокрема, що дана ініціатива повинна у майбутньому розвинутися, що є нашим моральним обов’язком.

Кам’яні дошки на кладовищах подають інформацію, що в роках 1914-1921 у Тухолі було похоронено близько 5130 полонених різних національностей, натомість, довідуємося, що в Александрові «В таборі перебувало п’ять тисяч 4 і 6 дивізій стрілецьких – союзників Польщі в боротьбі з більшовиками».

Богдан Тхір