34-та мандрівка „Карпати’’

Aby przetłumaczyć tekst na polski skorzystaj z tłumacza Google

Однак для всіх є альтернатива проведення вільного часу - це мандрівка «Карпати». Ідея спільних гірських мандрівок молоді української діаспори у Польщі зродилася у 70-тих роках ХХ ст. Вже від самого початку цей захід щороку притягав чимало любителів гірської природи, українських мандрівних пісень та спілкування і знайомства зі «своїми». Неодне українське подружжя мало свій початок саме на тзв. «Рейді Карпати».

У цьому році 34-та мандрівка по Карпатах проходила в днях 18 – 22 липня. А її маршрут почався у Щавниці та закінчився у Ждині на Лемківській ватрі 23 – 25 липня. Ватра була свого роду нагородою за присвячення часу для спільного мандрування гірськими зеленими шляхами, а також мотивацією, щоб подолати всякі труднощі в дорозі та разом дійти до кінця.

Тавориство, яке вирішило вибратись на цьогорічний Рейд Карпати нараховувало аж 22 особи (минулого року - 11 осіб). Хлопців було більше бо 13 та 9 дівчат. Число дівчат становило 40,9 % цілої групи. Такий високий відсоток альтів та сопранів незвичайно збагачував кожну пісню при вогнищі, що давало велику насолоду.
Цьогорічний маршрут запланувала Оля Романко, яка озброєна у всякого роду карти та путівники здавалася бути єдиним компетентим керівником мандрівки. Перша вже доїхала до Щавниці, де запізналася з регіоном та специфічним менталітетом місцевих людей (тільки гроші). Після полагодження відповідних справ нетерпеливо всіх чекала. Учасники рейду з’їжджались з різних частин Польщі. Найбільша, 6-тиособова команда виїхала у п’ятницю вечером з Гданська поїздом до Кракова. Користуючися нагодою цілий наступний день присвятили відвідуванні цікавих об’єктів та будинків характерних для місцевої архітектури таких як: торгівельний центр «Galeria Krakowska».

Після першої ночі «на чужині», в неділю ми вирішили піти вздовж річки «Дунаєць» на Словаччину. Це була добра нагода, щоб розігріти кості та чоботи перед правдивою мандрівкою на схід. Хоча плани були більш амбітні, всі зупинилсь у першому селі за кордоном, бо не можна обтяжувати організму вже у перший день. Щоб зрегенерувати сили всі зайшли до ресторану, де наїдалися спеціалами місцевої кухні. У веселих настроях всі повернулися до Польщі. Це був дійсно «мучачий» день.

Однак у понеділок настав вже час справжньго виходу на шлях у напрямку Ждині у набагато важчих умовах. Наплечники допняли, чоботи зав’язали, шапки на голови наділи, воду на дорогу взяли. І так можна було прямувати до мети. На жаль, хіба ще не всі добре розігрілися, бо після півгодинного маршу команда рейду зупинилась у першому заїзді, який зустріли (ще у Щавниці). Потім вже було тільки краще, або і гірше, бо майже на початку шлях перетворився у вертикальну стіну, по якій виявилось іти (або шарпати). Тоді зразу всі пригадали собі, хто придумав такий маршрут і за що Олю так всі люблять. Також в той момент група збагатилася в собаку, який блукав у лісі, шукаючи, мабуть, свого «пана». Зразу прив’язався до команди так веселих молодих людей. Кажуть, собаки зразу відчувають, хто добрий.

Від самого початку виявилась дилема як назвати нового товариша. Пропозицій було стільки, що учасників рейду напр. «Ідефікс», «Зенон», «Здзіслав», «Азор». Однак найбільш прийнялося ім’я «Позор» - слово, яке раніше всі бачили на Словаччині на огорожі майже кожної хати (позор – по-словацьки означає «увага»). Позор став дійсно приятелем всіх учасників рейду. Це був спражній мандрівник, який завжди вибігав вперед перевірити шлях та повертався. Також дуже скоро нав’язував контакт з худобою та іншими собаками, яких зустрічав у дорозі. Це був свого роду «mаnager» Рейду Карпати, з якого всі були вдоволені та щасливі, бо мав він правдиву здібність давати радість іншим.

Перший день справжньої мадрівки був повний вражень. Завершився він в селі «Sucha Dolina», де біля річки ми розташували наметове містечко та розпалили вогнище, при якому всі пекли ковбаски та співали. Тоді далося відчути незвичайну атмосферу серед молодих українців.

Чергового дня прийшов час, щоб дійти до більш цивілізованих місць. О 12:00 годині зранку всі виправилися до містечка «Piwniczna Zdrój». Спокійним ходом дійшли до нього. Свідомі, що того ж дня чекає їх ще далека дорога вирішили зайти на піццу. Відвіданим рестораном керувало дуже приємне подружжя, яке походить з Любліна, де навчається один з учасників рейду. За це дістав він знижку. Крім того, учасники рейду отримали на дорогу мішечок фруктових цукерків. Це була подяка за відвідини нашою групою ресторану. Маючи добрі враження від цієї привітної місцевості, наша команда помандрувала далі. Ніч ми провели високо в горах.

Правило ходження по горах здається бути таким: перший день мандрівки є тяжкий тому що є перший. Другий є тяжкий, тому що все ще болить після першого. З того виникає, що третій день вкінці повинен бути легкий, бо вже всі заправлені, щоб далі мандрувати. І так було з нами.

Цього ж дня всіх чекало ще більше курортне місто - Криниця, з яким пов’язане життя відомого Никифора. По дорозі була ще гора Яворина Криницька, з якої ми вирішили з'їхати «гондолею» вниз замість іти пішки. Це трохи заперечує правилу третього дня, але ішлося тільки і виключно про гарні краєвиди та незабутні враження. Тоді виникли перші труднощі пов’язані з товаришем подорожі собакою Позором, за якого треба було заплатити квиток - 2 зл. З великим болем група знесла цей видаток.

Вже у Криниці «Рейд Карпати» прийняв дещо інший характер. Завдяки гостинності місцевого пароха грекокатолицької церкви о. Івана Піпки, ніч ми провели у приміщеннях приходства. Були там: муровані стіни, стеля, кухня, столи, кімнати, лазнички, душ, крісла, вода. Це такий комфорт , про який учасникам рейду було годі мріяти. Нащодень ми звикли до таких картин як: шатро, річка, кущі та сніданок на траві. В тому моменті безперечно можна було назвати «Рейд Карпати Exclusive Edition». Як на люксуси пристало, обід також не міг бути будь-яким. В тому моменті наш показник 40,9 % знову про себе пригадав. Дівчата просто в мить зварили для всіх спагетті аж в ДВОХ СМАКАХ до вибору! Краще вже не могло бути. Уночі ніхто не знав, яка була погода, бо в таких умовах це нікому до нічого не є потрібне.

Після нічлігу у підвищеному стандарді залишився останній етап спільної мандрівки, який мав завершитись у Ждині. Візія спільної триденної «Лемківської ватри» давала учасникам рейду сили, щоб в цей день змоболізуватися та досягнути запланованої мети. Погода, яка до того часу здавалася бути сприятливою, тепер стала менш приємною та на останньому відрізку шляху почав заважати дощ.

Однак виявилося, що півгодинна злива не була жодною проблемою для добре підготовлених мандрівників. «34 Рейд Карпати» завершився у селі Ганчова, яке знаходиться 20 кілометрів від Ждині. З огладу на пізну пору, цю відстань всі переїхали замовленим раніше автобусом. Потім вже прийшов час на спільну бесіду, тобто на співи, танці, серед мальовничих гір та чудової музики.

«Рейд Карпати» - це захід, метою якого є інтегрувати українську молодь у Польщі через спільну мандрівку по землях наших предків. Не ідеться про те, щоб без думання бігти вперед. Це також не є спортивні змагання, що, хто перший цей кращий. Ідеться про пізнавання свого минулого та добру забаву. Добрий настрій, співи при вогнищі, цікаві люди на шляху та чудова гірська природа становлять суть рейду та зміцнють почуття свідомості та приналежності до конкретної групи, що є натуральною потребою кожної людини. При таких вартостях втома, обтерті ноги, вжалення бджіл або комарів перестають мати якесь значення.

Через рік чекає нас 35-ий ювілейний Рейд Карпати. Знаємо, що знову відбеться він у липні тиждень перед Лемківською ватрою. Отже, Шановні Друзі, думайте, плануйте та приїжджайте, щоб було нас ще більше. Надіючися на ще більшу присутність молоді, яка хоче провести корисно час та пережити незабутню пригоду серед чудових гір в товаристві приятелів, слід сказати:
ДО ЗУСТРЧІ!
Михайло Палюшок